ОРГАНІЗАЦІЙНА МОДЕЛЬ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
DOI:
https://doi.org/10.30977/PPB.2226-8820.2023.31.90Ключові слова:
модель, організаційна модель, сталий розвиток, програма сталого розвитку, підприємствоАнотація
УДК 330.34; JEL Classification: O10
Кудрявцев В.М. ОРГАНІЗАЦІЙНА МОДЕЛЬ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Мета. Розробити організаційну модель впровадження концепції сталого розвитку підприємства на рівні портфельного управління. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є праці провідних вітчизняних і зарубіжних науковців, присвячені розгляду питання сталого розвитку взагалі та підприємств зокрема. В роботі використано метод аналізу та синтезу, системний підхід, метод узагальнення, метод порівняння, графічний метод. Результати. У роботі запропоновано розподіл відповідальності між топ-менеджментом компанії (постановка й оновлення стратегічних цілей), офісом з управління проєктами/портфелем проєктів (оцінювання та відбір проєктів, створення пулу проєктів для реалізації стратегічної мети в частині сталого розвитку (СР)), менеджером програми СР (координація діяльності з СР) і функціональними підрозділами (реалізація проєктів і програм СР). Вирішення проблеми підвищення загального рівня СР на рівні портфельного управління має низку переваг: 1. Дозволяє найоптимальнішим способом пов'язати операційну діяльність у частині СР зі стратегічними цілями компанії завдяки використанню моделей селекції проєктів. 2. Знижує ризики незбалансованого розвитку компанії в частині підвищення рівня СР (забезпечує необхідний баланс між удосконаленням показників у частині впливу на економіку, екологію, суспільство) за рахунок використання методів балансування портфеля. 3. Підвищує підзвітність і прозорість діяльності в частині управління СР за наявності ефективно працюючої системи управління портфелем проєктів у компанії. 4. Скорочує витрати на функції управління СР у компанії, реалізуючи їх у межах проєктного офісу і функціональних підрозділів, без створення окремого підрозділу (за обов'язкової наявності менеджера, відповідального за постановку стратегічних цілей у сфері СР компанії). 5. Підвищує статус питання СР у компанії. 6. Дозволяє впровадити принципи СР на всіх рівнях організації, формуючи стратегію СР компанії як згори донизу (постановка цілей топ-менеджментом), так і знизу догори (ініціативи СР від співробітників), а також підвищити залученість співробітників у реалізацію концепції СР компанії. Наукова новизна: Розроблена організаційна модель впровадження концепції сталого розвитку підприємства на рівні портфельного управління, що дозволяє підвищити ефективність формування стратегічної програми сталого розвитку компанії. Практична значущість: запропонована організаційна модель дозволить оптимізувати розподіл ролей у реалізації стратегічної програми СР підприємства для якіснішого управління стійким розвитком компанії на підставі пропонованого проектно-портфельного підходу.
Посилання
Millar M. Global Supply Chain Ecosystems: Strategies for Competitive Advantage in a Complex, Connected World. Kogan Page of London. 2015. 288 p.
Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development: веб-сайт. URL: http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/70 /1&Lang=R (дата звернення: 15.10.2023).
Visser W., Matten D., Pohl M., Tolhurst N. The A to Z of Corporate Social Responsibility. London : A John Wiley & Sons, Ltd., Publication, 2010. p. 406
Elkington J. Towards the Sustainable Corporation: Win-Win-Win Business Strategies for Sustainable Development. California Management Review. 1994. 36(2). pp. 90-102.
Elkington J. Cannibals With Forks: The Triple. Bottom Line of 21st Century Business. Capstone. Oxford, 1997, 402 p.
Strange T., Bayley A., “Sustainable Development,” Organization for Economic Co-operation and Development (OECD) Press, Paris, 2008.
Sala, S.; Farioli, F.; Zamagni, A. Progress in sustainability science: Lessons learnt from current methodologies for sustainability assessment: Part 1. Int. J. Life Cycle Assess. 2012, 18, 1653-1672.
Князєва О. А., Дем’янчук М. А. Проблеми сталого розвитку підприємств в умовах глобалізації. Економічний вісник університету: Збірник наук. Праць учених та аспірантів. 2015. Вип. 25/1. С. 110-117.
Зайцева Л. О. Інтеграція сталого розвитку в діяльність компаній. Економiка та держава. 2019. No 11. С. 55-60.
Загорський В. С. Концептуальні основи формування системи управління сталим розвитком еколого-економічних систем: Монографія. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2018. 336 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
ЗГОДА НА ПУБЛІКАЦІЮ ТА ОПРИЛЮДНЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ
Автор, який веде переписку (далі автор) уповноважений співавторами підтвердити
наступне:
Я, ___________________________________________________________, підтверджую, що
(ПІБ автора - повністю)
представлена робота ________________________________________________________________
(ПІБ всіх авторів)
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
(Назва статті)
- схвалена для публікації всіма співавторами;
- схвалена для публікації відповідальною установою, в якій вона виконана.
Автор поступається співзасновнику збірнику наукових праць «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва» Харківському національному автомобільно-дорожньому університету
ексклюзивними правами на цю Статтю.
Передача авторського права охоплює виключне право на оприлюднення, редагування, і поширення Статті необмеженим тиражом в будь-якому вигляді і форматі на будь-яких носіях інформації.
Авторське право на публікацію передається в момент прийняття редакцією рукопису «в друк».
Автор гарантує, що Стаття є оригінальною і не є копією будь-якої іншої роботи, не була раніше опублікована, а також, що права на її опублікування нікому не передавалися і він / вона уповноважений співавторами здійснити таку передачу.
Автор гарантує, що використання його авторських прав не спричинить порушення авторських прав будь-яких осіб або організацій, а також не приведе до розголошення секретних або конфіденційних відомостей.
Автор відповідальний за дану статтю і ставить підпис на заяві (згоду на публікацію) за всіх співавторів.
Автор зберігає за собою наступні права: використання Статті в оглядах, дисертаційних роботах, книгах, лекціях, виготовлення копій (включаючи електронні для особистого використання при умови, що копії не будуть використані для продажу або систематичного поширення).
Після отримання згоди на публікацію, підписаної автором, який веде переписку, зміни в авторстві або порядку зазначених імен співавторів прийматися не будуть.
Автор дає згоду (відповідно до Закону України «Про захист персональних даних») на оприлюднення інформації про його особисті дані (відомості про авторів) з метою забезпечення реалізації відносин у сфері науки.
* Редакція журналу може не розділяти точку зору авторів і не несе відповідальності за достовірність інформації. Редакція залишає за собою право редагувати тексти статей.
Підпис автора, що веде переписку ________________________ / ____________ / ____________
Прізвище Підпис Дата
