Проблеми і перспективи розвитку підприємництва

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ФАКТОР ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Микола Прокопенко — 2026-05-29

Мета дослідження полягає у теоретичному та методичному обґрунтуванні ролі державного регулювання екологічного підприємництва як фактору ефективного розвитку національної економіки в умовах раціонального природокористування. Методика дослідження. У роботі застосовано методи системного та структурного аналізу, інституційного підходу, порівняльного аналізу, економіко-логічного узагальнення, а також загальнонаукові методи абстрагування та синтезу. Аналітичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-правові акти, а також сучасні концепції сталого розвитку та екологізації економіки. Результати дослідження. Встановлено, що державне регулювання екологічного підприємництва забезпечує формування сприятливого інституційного середовища для розвитку «зеленої» економіки, сприяє підвищенню ефективності використання природних ресурсів, активізації інноваційної діяльності та зростанню конкурентоспроможності національної економіки. Обґрунтовано, що ефективність державного впливу значною мірою визначається узгодженістю регуляторних інструментів, стабільністю нормативно-правового середовища та рівнем інтеграції екологічних пріоритетів у систему економічної політики. Встановлено, що впровадження економічних стимулів, зокрема податкових пільг, фінансових механізмів підтримки та інструментів «зеленого» фінансування, сприяє активізації підприємницької діяльності у сфері екологізації виробництва. Доведено, що розвиток екологічного підприємництва формує передумови для структурної модернізації економіки, розширення інноваційного сектору та підвищення рівня енергетичної та ресурсної незалежності. Наукова новизна. Наукова новизна отриманих результатів полягає у розвитку теоретичних положень щодо визначення державного регулювання екологічного підприємництва як системного фактору економічного розвитку, а також у поглибленні методичних підходів до оцінки його впливу на ефективність національної економіки в умовах раціонального природокористування. Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть бути використані при формуванні державної економічної та екологічної політики, розробленні програм підтримки екологічного підприємництва, удосконаленні механізмів регулювання природокористування та прийнятті стратегічних управлінських рішень на рівні підприємств і держави.

ESG-ОРІЄНТОВАНИЙ РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НА ОСНОВІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

Оксана Дмитрієва — 2026-05-29

УДК 330.34 JEL Classification: М29

Дмитрієва О.І. ESG-орієнтований розвиток транспортної інфраструктури на основі державно-приватного партнерства в умовах післявоєнного відновлення України

Метою статті є обґрунтування ролі та можливостей інтеграції ESG-підходів у розвиток підприємницьких структур на основі механізмів державно-приватного партнерства як інструменту забезпечення ефективного післявоєнного відновлення економіки України, зокрема у контексті модернізації інфраструктури та підвищення економічної стійкості транспортного сектору. Методика дослідження. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: системного та структурно-функціонального аналізу - для визначення ролі державно-приватного партнерства у формуванні сталих моделей розвитку підприємницьких структур; порівняльного аналізу - для узагальнення міжнародного досвіду застосування ESG-підходів у інфраструктурних проєктах; методів економічного узагальнення, графічного та аналітичного моделювання - для оцінки структури та динаміки застосування основних механізмів державно-приватного партнерства. Результати. У статті досліджено сучасні тенденції інтеграції принципів ESG у діяльність підприємницьких структур та обґрунтовано їх значення для формування нової моделі економічного розвитку в умовах післявоєнної трансформації. Проаналізовано інституційні можливості використання державно-приватного партнерства як механізму залучення інвестицій, модернізації транспортної інфраструктури та підвищення ефективності управління проєктами відновлення. Визначено ключові організаційні форми реалізації партнерських проєктів та окреслено їх роль у забезпеченні сталого розвитку. Наукова новизна отриманих результатів полягає у розвитку теоретико-методичних підходів до інтеграції ESG-принципів у систему функціонування підприємницьких структур через механізми державно-приватного партнерства, що дозволяє сформувати більш комплексну модель управління інфраструктурними проєктами у процесі післявоєнного відновлення економіки. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованих підходів органами державного управління, інвесторами та підприємницькими структурами при розробленні стратегій відновлення інфраструктури, реалізації інвестиційних проєктів на засадах державно-приватного партнерства та впровадженні ESG-орієнтованих управлінських практик у транспортному секторі України.

АДАПТАЦІЯ КОШТОРИСНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ ДО ЗМІН В ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Оксана Юрченко — 2026-05-29

УДК 338.5:69.003; JEL Classification : L74, M11, M21

Юрченко О.В., Савченко О.С., Нестеренко В.Ю. АДАПТАЦІЯ КОШТОРИСНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ ДО ЗМІН В ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Мета. Метою дослідження є розвиток та обґрунтування теоретичних засад адаптації кошторисного ціноутворення до динамічних змін в організації будівельного виробництва з урахуванням впливу економічної нестабільності. Методика дослідження. Методологічну основу роботи сформовано на поєднанні системного, структурно-логічного та порівняльного аналізу. Для дослідження особливостей формування кошторисної вартості застосовано метод теоретичного узагальнення. Дослідження впливу організаційно-виробничих змін на процес ціноутворення здійснювалось із використанням підходів до інтеграції технологічних, ресурсних і ринкових параметрів у систему кошторисних розрахунків. Результати. У статті досліджено економічну сутність кошторисного ціноутворення та визначено ключові фактори, що впливають на формування вартості будівельної продукції. Обґрунтовано взаємозв’язок між організацією будівельного виробництва та структурою кошторисних витрат. Встановлено, що сучасні зміни у виробничих процесах, зумовлені нестабільністю ресурсного забезпечення, ускладненням логістики та впливом макроекономічних чинників, потребують перегляду традиційних підходів до ціноутворення. Запропоновано підхід до адаптації кошторисного ціноутворення, який передбачає інтеграцію організаційно-технологічних параметрів, гнучке врахування змін вартості ресурсів та використання цифрових інструментів для підвищення точності розрахунків. Доведено доцільність застосування комплексного підходу до формування вартості будівництва, що поєднує нормативні, ринкові та організаційні складові. Наукова новизна. Наукова новизна. Удосконалено теоретичні підходи до кошторисного ціноутворення у будівництві шляхом обґрунтування необхідності його адаптації до змін в організації будівельного виробництва. Розвинуто підхід до інтеграції організаційно-виробничих факторів у процес формування кошторисної вартості з урахуванням динамічних змін зовнішнього середовища. Практична значущість. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованих підходів для підвищення точності визначення вартості будівництва, удосконалення системи планування витрат та зниження ризиків перевитрат у будівельних проєктах. Результати дослідження можуть бути застосовані будівельними підприємствами, проєктними організаціями та органами державного управління при формуванні кошторисної документації, розробці інвестиційних проєктів та впровадженні цифрових рішень у сфері ціноутворення.

ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА АНТИКРИЗОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА МАСШТАБОВАНОСТІ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ

Наталія Чуйко — 2026-05-29

РЕФЕРАТИ ABSTRACTS

УДК 005.332.4:005.591.4:334.72; JEL Classification: L21, L25, L26, M11

Клочко В.М., Чуйко Н.В. ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА АНТИКРИЗОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА МАСШТАБОВАНОСТІ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ

Мета. Основною метою статті є науково-теоретичне обгрунтування переваг процесного підходу перед ієрархічним як фундаментального інструменту антикризового управління, що забезпечує стратегічну стійкість, автономність та капіталізацію підприємства. Методика дослідження. У ході дослідження було застосовано комплексний науковий інструментарій, що включає системний аналіз організаційних структур, метод порівняльного аналізу управлінських парадигм, а також синтез положень теорії обмежень та концепції антикрихкості. Використання аналітичного моделювання дозволило виявити пряму кореляцію між рівнем формалізації процесів та швидкістю адаптації компаній до шокових впливів зовнішнього середовища. Результати. У статті аргументовано доведено, що ієрархічна структура, яка копіює принципи армійського єдиноначальності, провокує у цивільному бізнесі розмиття відповідальності та управлінський параліч у кризових точках. Запропоновано концепцію процесу як стратегічного нематеріального активу, цінність якого полягає у передбачуваності та повторюваності фінансового результату незалежно від кадрових ротацій. Розкрито логіку масштабування через створення «карт успіху», які мінімізують невизначеність для лінійного персоналу та трансформують функції менеджменту з наглядових в аналітичні. Встановлено, що деперсоналізація системи управління істотно знижує ризиковий дисконт при оцінці бізнесу інвесторами, перетворюючи компанію на ліквідний товар на ринку капіталу. Наукова новизна. У результаті проведеного дослідження було здійснено комплексний аналіз двох фундаментальних парадигм управління та обґрунтовано переваги процесно-орієнтованої моделі як основи антикризової стійкості підприємства. Доведено, що традиційна ієрархічна модель, побудована за армійським зразком, у цивільному бізнесі стає деструктивною в періоди економічної нестабільності. Встановлено, що заміна вертикалі персонального підпорядкування логікою виконання операцій дозволяє нівелювати «параліч рішень», властивий жорстким структурам, і перетворити систему з інертної на адаптивну. Встановлено, що ефективно описані та впроваджені бізнес-процеси є не просто елементом операційної діяльності, а капіталізованим активом. Повторюваність результату, що досягається завдяки процесуальному підходу, мінімізує ризики інвесторів і підвищує ринкову вартість компанії, роблячи її привабливою для масштабування та продажу. Доведено, що лише за наявності чітких технологічних карт (інструкцій) можливе ефективне розширення бізнесу через філії або франчайзинг без втрати якості та контролю. Обґрунтовано, що перехід до управління за показниками звільняє власника від мікроменеджменту, трансформуючи його роль з операційного виконавця у стратегічного контролера. З'ясовано, що в умовах антикризового управління роль менеджера має еволюціонувати від «наглядача» до аналітика системних відхилень. Це дозволяє оптимізувати управлінський апарат, зменшити адміністративні витрати та підвищити внутрішню прозорість організації. Практична значущість результатів дослідження полягає у можливості їхнього безпосереднього впровадження в діяльність підприємств реального сектору економіки, компаній сфери послуг, а також організацій, що готуються до масштабування через філіальні мережі або франчайзинг. Запропоновані підходи є актуальними для інвестиційних та консалтингових установ при проведенні передпродажної оцінки бізнесу, оскільки дозволяють трансформувати операційну рутину в капіталізований актив. Крім того, методологія деперсоналізації управління може бути успішно адаптована в державних інституціях для підвищення прозорості та ефективності адміністрування. Очікуваний ефект від впровадження результатів дослідження виявляється у суттєвому підвищенні антикризової стійкості системи за рахунок переходу від суб'єктивного мікроконтролю до об'єктивного управління за показниками. Це забезпечує стабільну повторюваність фінансового результату незалежно від кадрових змін, мінімізує адміністративні витрати через оптимізацію управлінського апарату та дозволяє власнику вийти з операційного циклу, зосередившись на стратегічному розвитку. У підсумку бізнес отримує не просто інструкції, а «карту успіху», яка перетворює хаотичні дії персоналу на злагоджений технологічний процес, здатний до швидкої адаптації та зростання в умовах ринкової турбулентності.

A ПЛАНУВАННЯ НЕЗАВЕРШЕННОГО ВИРОБНИЦТВА НА ДІЛЯНКАХ ОДИНИЧНОГО ВИРОБНИЦТВА

Андрій Володимирович Непран — 2026-05-29

Мета – обгрунтування порядку розрахунку залишків незавершеного виробництва на ділянках одиничного типу виробництва. Методика дослідження. Для досягнення мети застосовувалися загальноекономічні методи дослідження: розрахунковий метод – при визначенні розміру незавершеного виробництва, коефіцієнту наростання витрат, абстрактний метод – при характеристиці особливостей ділянок одиничного типу виробництва. Результати. В статті обгрунтовано порядок розрахунку залишків незавершеного виробництва для ділянок одиничного та дрібного виробництва. На відміну від інших типів розрахунок незавершеного виробництва тут має певні особливості. Через особливості даного типу розрахунок залишків незавершеного виробництва у натуральному вираженні є недоцільним або він не має розрахункової бази. Внаслідок цього розрахунок залишку назавершеного виробництва доцільно здійснювати укрупненим способом. В залежності від ритмічності обсягу випуску продукції рекомендується застосувати два способи розрахунку. При рівномірному і циклічному випуску виробів розмір залишку незавершеного виробницва доцільно визначати за графіком, що визначається кількістю даних виробів у виробничій програмі, тривалістю циклу, кількістю періодів у циклі та розподілом витрат за періодами циклу. При нерівномірному випуску виробів сума незавершеного виробницва визначається на основі вищенаведених даних, а також коефіцієнта наростання витрат. Його величина визначається як середньозважена величина. На конкретному прикладі зроблені розрахунки залишків незавершеного виробництва для ділянок одиничного та дрібносерійного типу виробництва. Практична значимість. Застосування вищенаведеного порядку розрахунку дозволить промисловим підприємствам більш точно визначати залишки незавершеного виробництва. У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти планування незавершеного виробництва на промислових підприємствах з одиничним типом організації виробничих процесів. Актуальність теми обумовлена високою питомою вагою незавершеного виробництва у структурі оборотних активів машинобудівних підприємств, що за умов неефективного нормування призводить до іммобілізації фінансових ресурсів та зниження загальної рентабельності. Метою дослідження є наукове обґрунтування та розробка методичних підходів до розрахунку залишків незавершеного виробництва, що враховують специфіку неритмічного випуску продукції та тривалі виробничі цикли.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

Оксана Кудрявцева — 2026-05-29

Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад та розроблення системи показників для оцінки рівня організаційної культури підприємства, яка забезпечує комплексну діагностику її стану з урахуванням багаторівневого характеру та специфіки прояву в сучасних умовах господарювання. Методика дослідження базується на використанні загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема системного та структурного аналізу, методів узагальнення і порівняння, а також експертних оцінок, що дозволило обґрунтувати склад і структуру показників оцінки організаційної культури та визначити взаємозв’язки між ними. У результаті дослідження сформовано систему показників оцінки рівня організаційної культури підприємства, яка включає такі ключові характеристики, як «носії знань», умови праці, організаційне та фінансове забезпечення, і передбачає агрегування якісних і кількісних змінних в інтегральний показник. Запропоновано логіку оцінювання, що ґрунтується на поетапному узагальненні показників різних рівнів, що дозволяє здійснювати комплексний аналіз організаційної культури. Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні підходу до формування системи показників оцінки рівня організаційної культури підприємства на основі принципів несуперечливості, оптимальності та релевантності, що, на відміну від існуючих підходів, передбачає комплексне врахування якісних і кількісних характеристик, галузевої специфіки та впливу екзогенних і ендогенних чинників. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання запропонованої системи показників у діяльності підприємств для оцінки поточного стану організаційної культури, визначення напрямів її розвитку та прийняття обґрунтованих управлінських рішень, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування підприємств в умовах цифровізації економіки.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО РОЗРОБКИ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ЦИФРОВИХ ЕКОСИСТЕМ

Вячеслав Кудрявцев — 2026-05-29

Метою дослідження є розробка методологічних положень щодо формування механізму забезпечення сталого розвитку транспортних підприємств на основі цифрових екосистем, що враховують особливості цифрової трансформації економіки, мережевих взаємодій та інтеграції виробничо-логістичних процесів. Методика дослідження базується на використанні комплексу загальнонаукових і спеціальних методів: системного аналізу – для дослідження структури та елементів механізму забезпечення сталого розвитку транспортних підприємств; порівняльного та логічного аналізу – для узагальнення наукових підходів до сталого розвитку, цифровізації та екосистемної взаємодії; структурно-функціонального підходу – для визначення взаємозв’язків між елементами транспортної екосистеми. У результаті дослідження визначено концептуальні та методологічні основи забезпечення сталого розвитку транспортних підприємств у контексті цифрової економіки. Сформовано структуру механізму забезпечення сталого розвитку, що включає теоретичні, методологічні та методичні положення, а також визначено ключові елементи функціонування транспортної екосистеми. Обґрунтовано роль цифрової платформи як базового інструменту мережевої просторово-часової взаємодії суб’єктів господарювання, що забезпечує інтеграцію виробничих і логістичних процесів, ефективне використання ресурсів та посилення «мережевих» ефектів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що розроблено методологічні положення формування механізму забезпечення сталого розвитку транспортних підприємств на основі цифрових екосистем, що, на відміну від існуючих підходів, включають концепцію платформи мережевої просторово-часової взаємодії, інструменти оцінювання потенціалу екосистемної взаємодії та систему показників сталості, що сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного потенціалу, зростанню конкурентоспроможності підприємств і зниженню транзакційних витрат у процесі інтеграції виробничо-логістичних процесів. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання запропонованих методологічних положень і механізму забезпечення сталого розвитку при розробленні стратегій цифрової трансформації транспортних підприємств, формуванні цифрових платформ взаємодії учасників транспортної екосистеми та удосконаленні управління ресурсними потоками у логістичних ланцюгах.

ІНСТИТУЦІЙНА ТА УПРАВЛІНСЬКА СПРОМОЖНІСТЬ ГРОМАД У РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ ВІДНОВЛЕННЯ

Ірина Кирчата — 2026-05-29

УДК 332.14 JEL Classification: R11

Кирчата І. М., Близнюк А.О. ІНСТИТУЦІЙНА ТА УПРАВЛІНСЬКА СПРОМОЖНІСТЬ ГРОМАД У РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ ВІДНОВЛЕННЯ

Мета. Метою статті є обґрунтування сутності інституційної та управлінської спроможності територіальних громад у контексті реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів відновлення інфраструктурних об’єктів, визначення основних складових такої спроможності, виявлення ключових бар’єрів її формування та обґрунтування напрямів підвищення ефективності місцевого управління у процесах відновлення та розвитку територій.

Методика дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. У роботі використано абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення та формулювання висновків; метод аналізу і синтезу – для дослідження змісту інституційної та управлінської спроможності громад; системний підхід – для виявлення взаємозв’язків між складовими спроможності та результативністю проєктів відновлення; структурно-функціональний метод – для характеристики основних компонентів спроможності громади у сфері реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів.

Результати. У статті узагальнено сучасні підходи до трактування інституційної та управлінської спроможності територіальних громад і обґрунтовано їх значення у реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів відновлення інфраструктурних об’єктів. Визначено, що ефективність відновлення залежить не лише від обсягу фінансових ресурсів, а й від якості місцевого врядування, стратегічного планування, кадрового потенціалу, фінансової, цифрової та партнерської спроможності громади. Систематизовано ключові складові спроможності громади у сфері відновлення, а саме: стратегічну, кадрову, фінансову, цифрову та партнерську. Виявлено основні бар’єри, що стримують реалізацію проєктів відновлення на місцевому рівні, серед яких кадровий дефіцит, фрагментарність стратегічного планування, слабкість внутрішніх управлінських процедур, недостатня прозорість, низька готовність до взаємодії з інвесторами та донорами, а також вплив безпекових ризиків. Обґрунтовано пріоритетні напрями посилення спроможності громад, зокрема розвиток системи стратегічного і проєктного управління, професіоналізацію кадрів, цифровізацію місцевого врядування, удосконалення механізмів прозорості та підзвітності, формування стійких партнерств та інтеграцію інноваційних рішень у процеси відновлення.

Наукова новизна. Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні змісту інституційної та управлінської спроможності територіальної громади у контексті реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів відновлення інфраструктурних об’єктів; систематизації основних складових спроможності громади у сфері відновлення; обґрунтуванні положення про те, що спроможність громади є базовою передумовою результативної реалізації відновлювальних проєктів та формування інвестиційної привабливості території; визначенні основних бар’єрів і напрямів посилення місцевої спроможності в умовах воєнних викликів і ресурсних обмежень.

Практична значущість. Практична значущість результатів дослідження полягає у можливості їх використання органами місцевого самоврядування для вдосконалення системи стратегічного та проєктного управління, виконавчими органами громад – для самооцінювання готовності до реалізації проєктів відновлення, державними органами – для розроблення інструментів підтримки громад із різним рівнем спроможності, а також у практиці підготовки грантових заявок, інвестиційних паспортів громад, місцевих програм розвитку та планів відновлення

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ: АНТИКРИЗОВІ ІНСТРУМЕНТИ ТА ПІДХОДИ

Тетяна Деділова — 2026-05-29

Мета. Дослідження проблеми комплексної інтеграції антикризових інструментів у систему стратегічного управління підприємством. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є електронні інформаційні ресурси і матеріали періодичних видань. Результати. В результаті проведеного дослідження встановлено, що в умовах зростаючої нестабільності зовнішнього середовища стратегічне управління підприємством зазнає суттєвої трансформації, що зумовлює необхідність перегляду традиційних підходів до формування та реалізації стратегії. Доведено, що сучасні умови господарювання характеризуються високим рівнем невизначеності, динамічністю змін та посиленням впливу ризиків, що потребує підвищення гнучкості та адаптивності управлінських систем. Обґрунтовано, що ефективне стратегічне управління в умовах нестабільності неможливе без інтеграції антикризових інструментів у всі етапи стратегічного процесу - від аналізу середовища до реалізації та контролю стратегії. Така інтеграція забезпечує перехід від реактивної моделі управління, спрямованої на ліквідацію наслідків кризових явищ, до проактивної, що передбачає їх попередження та мінімізацію негативного впливу. В ході дослідження визначено, що ключову роль у забезпеченні стійкості підприємства відіграють інструменти ранньої діагностики кризових явищ, стратегічного аналізу, сценарного планування та управління ризиками. Їх застосування дозволяє своєчасно виявляти потенційні загрози, оцінювати можливі варіанти розвитку подій та формувати ефективні управлінські рішення. Водночас важливим є впровадження заходів реструктуризації та диверсифікації діяльності, що сприяють підвищенню адаптивності підприємства та зниженню його залежності від зовнішніх факторів. Встановлено, що сучасні підходи до стратегічного управління, зокрема адаптивний, антиципативний, інноваційний та системний, формують нову парадигму управління, орієнтовану на забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства в умовах невизначеності. Їх використання дозволяє підприємствам не лише ефективно реагувати на кризові явища, а й використовувати їх як джерело нових можливостей для розвитку. Наукова новизна. Удосконалено підхід до стратегічного управління підприємством в умовах нестабільності, який, на відміну від існуючих, передбачає інтеграцію антикризових інструментів у всі етапи стратегічного процесу та орієнтацію на випереджувальне виявлення і попередження кризових явищ, що забезпечує підвищення стійкості підприємства до впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані науковцями, власниками та керівниками під час формування системи стратегічного управління підприємств в умовах кризи.

КОНЦЕПТУАЛЬНА КОМПЛЕКСНА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЦИФРОВОЮ ТРАНСФОРМАЦІЄЮ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Олександр Сергійович Мордовцев — 2026-05-29

Мета: Метою даної статті є побудова та впровадження концептуальної комплексної моделі державного управління цифровою трансформацією національної економічної системи у мінливих умовах українського сьогодення. Результати: У роботі визначені фактори державного управління цифровою трансформацією національної економічної системи. Сформульовані цілі та завдання державного управління цифровою трансформацією національної економічної системи. Обґрунтовані об'єкти державного управління цифровою трансформацією національної економічної системи. Систематизовані принципи державного управління цифровою трансформацією національної економічної системи. Наукова новизна: Сформовано концептуальну комплексну модель державного управління цифровою трансформацією національної економічної системи. Практична значущість: Трирівнева сукупність цифрової трансформації національної економічної системи-це система, при побудові і реалізації якого на перший план виходить управлінська взаємодія різних рівнів і суб'єктів, цілі якої досягаються за рахунок підвищення якості такої взаємодії. Активна роль держави передбачається, але це не директивна роль, а роль координатора, яка в майбутньому може поступово знижуватися в міру розгортання процесів мережевої взаємодії суб'єктів національної економічної системи.

РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРИ ВИБОРІ ХМАРНИХ ІТ-СЕРВІСІВ НА ОСНОВІ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ

Рубен Гурджян — 2026-05-29

Мета: Метою статті є розробка моделей і програмного забезпечення підтримки вибору хмарних ІТ-сервісів на основі системного підходу для впровадження на підприємстві, що підвищують обґрунтованість і ефективність рішень при розробці ІТ-стратегії. Результати: У роботі з’ясовано, що проблема розробки ІТ-стратегії впровадження полягає в тому, що ще на стадії її формування важливо визначити, які додатки найбільше задовольнятимуть бізнес-стратегії підприємства, оцінити провайдерів хмарних послуг з точки зору надійності та безпеки та провести аналіз задоволеності співробітників. Побудовано декомпозицію процесу прийняття рішення при виборі хмарних ІТ-сервісів, а також систематизовано декомпозиція процесу оцінки. Сформовано методику підтримки прийняття рішень при виборі хмарних ІТ-сервісів для впровадження на підприємстві та запропоновано концепцію вирішення проблеми за запропонованою методикою. Наукова новизна: Розроблено схему оцінки та відбору хмарних ІТ-сервісів для впровадження на підприємстві із застосуванням запропонованих моделей підтримки прийняття рішень. Практична значущість: Зроблено акцент на подальших практичних дослідженнях, а саме: після вибору відповідних додатків для переходу в хмарне середовище за розробленою методикою розробляються проекти для впровадження. У разі обмеженого бюджету підприємства на основі цих проектів пропонується прорахувати показники ефективності-NPV (як кращого з критеріїв, що вказує вірні інвестиційні рішення) і вибрати проекти з найбільшим сукупним NPV. Тут пропонується модель для вибору інвестиційних програм в хмарні технології на основі методів математичного програмування.