Проблеми і перспективи розвитку підприємництва

ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВАМИ АВТОМОБІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Ілля Дмитрієв — 2025-12-18

УДК 332.1. JEL classification: O10, Q20, M21

Дмитрієв І.А., Мордовцев О.С. ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВАМИ АВТОМОБІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Мета: Метою статті є дослідження концептуальних та практичних умов впровадження принципів циркулярної економіки підприємствами автомобільної промисловості. Результати: У роботі розглядалися проблеми впровадження принципів циркулярної економіки, які охоплюють весь життєвий цикл продукту від виробництва і споживання до утилізації відходів і продукції, що була у вжитку, при цьому за рахунок повторного використання продукції досягаються позитивні екологічні та соціально-економічні ефекти. Визначено загальну концепція впровадження та функціонування циркулярної економіки на сучасному етапі розвитку. Виявлено, що автомобільна промисловість є однією з ключових галузей світової та української економіки, що створює мультиплікативний ефект в суміжних галузях і визначає економічний і соціальний рівень розвитку держави в цілому і окремих його регіонів. Наукова новизна: Систематизовано етапи розвитку ремануфактурінга в автомобільній промисловості. Запропоновані способи мінімізації ризиків розвитку ремануфактурінга в автомобільній промисловості. Практична значущість: Зроблено висновок, що розвиток циркулярної економіки і зокрема ремануфактурінга дозволить одночасно знизити тиск на навколишнє середовище, скоротити споживання ресурсів, створити додаткові робочі місця, забезпечити досягнення цілей сталого розвитку, що є суттєвими стимулами для переходу від лінійної моделі економіки до економіки із замкнутим циклом.

РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Микола Прокопенко — 2025-12-18

УДК 330.15; JEL Classification: Q42; Q01; O13

Прокопенко М.В. РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Мета дослідження полягає у теоретичному та методичному обґрунтуванні розвитку альтернативної енергетики як ключового елемента екологічного підприємництва, а також у визначенні економічних, технологічних, інституційних та екологічних передумов ефективного впровадження відновлюваних джерел енергії в умовах трансформації енергетичної системи України. Методика дослідження. У роботі застосовано методи системного та порівняльного аналізу, структурно-функціонального підходу, економіко-статистичного моделювання, інституційного аналізу, а також загальнонаукові методи абстрагування та узагальнення. Аналітичну основу становлять статистичні дані, нормативні документи, міжнародні огляди у сфері відновлюваної енергетики та праці вітчизняних і зарубіжних учених. Результати дослідження. Встановлено, що альтернативна енергетика є ключовим фактором формування сучасної моделі сталого розвитку, забезпечує зменшення енергетичної залежності, зниження екологічних ризиків, оптимізацію виробничих процесів та підвищення ефективності природокористування. Обґрунтовано наявність інституційних, фінансових та технологічних бар’єрів, які стримують розвиток «зеленої» енергетики в Україні, зокрема нестабільність механізмів державної підтримки, дефіцит інвестицій, застарілість електромереж та недостатню інноваційну активність бізнесу. Показано, що розвиток децентралізованих енергетичних систем, екологічних бізнес-моделей та інновацій у сфері енергетики створює підґрунтя для розширення екологічного підприємництва та зміцнення енергетичної безпеки держави. Наукова новизна. Наукова новизна отриманих результатів полягає в теоретичному узагальненні та подальшому розвитку методичних підходів до визначення ролі альтернативної енергетики у системі екологічного підприємництва, з акцентом на інтеграцію економічних і екологічних цілей, формування нових бізнес-моделей та посилення стійкості енергетичної політики. Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати дослідження дають можливість обґрунтувати використання сформульованих положень для розробки стратегічних рішень у сфері екологічного підприємництва, удосконалення державної енергетичної політики, реалізації регіональних програм децентралізованого енергопостачання та підтримки суб’єктів господарювання, що впроваджують «зелені» інновації. Отримані висновки можуть слугувати підґрунтям для формування ефективної моделі переходу України до низьковуглецевого розвитку.

ПРОБЛЕМА СПРАВЕДЛИВОСТІ – СУЧАСНА ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА ЕКОНОМІКИ

Василь Бабайлов — 2025-12-18

УДК 330,83; 330,88; 172,12 JEL Classification М 11

Бабайлов В.К., Пахомова Л.В. ПРОБЛЕМА СПРАВЕДЛИВОСТІ – СУЧАСНА ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА ЕКОНОМІКИ

В сучасній економічній літературі спостерігається стійка тенденція зростання інтересу до глобальних проблем економіки (ГПЕ). Вона навіть поділяється на дві течії: на власне визначення глобальних проблем та на способи їх вирішення. При цьому присутня значна їх різноманітність. Автори даної публікації вважають, що за всю історію господарської діяльності людства необхідно визначити чотирі ГПЕ. Три перших з них були вирішені провідними країнами відповідної епохі. Так, перша ГПЕ існувала ще у доантичну епоху – це була проблема організації всієї господарської діяльності як єдиного, нероздільного цілого, тобто, без виділення в неї трьох основних елементів: економіки, інженерії, адміністрації (начальництва). Друга ГПЕ виникла в епоху античності як виділення економіки у господарстві і формування її основних понять. Третя ГПЕ виникла після промислової революції – це організація в економіці гідного прибутку. Перші дві ГПЕ і їх вирішення вже детально розкриті у двох відповідних публікаціях. Підготовлена стаття відносно й третьої ГПЕ. Четверта, сучасна ГПЕ, як предмет даної публікації – це проблема справедливого розподілення досягнутого провідними країнами світу гідного прибутку між всіма соціумами, це проблема справедливості у соціальній економіки. Справа в тому, що несправедливе розподілення демотивує персонал підприємств і знижує прибуток підприємства. Тому усунення несправедливості в розподіленні прибутку стає виключно актуальною проблемою. Але для досягнення справедливості необхідно спочатку визначити найважливішу складову цієї загальної проблеми – визначити само поняття «справедливість». Для цього авторами був зроблений огляд відповідних літературних джерел. При цьому було встановлено, що справедливість розглядалася протягом всієї історії людства; її визначали дві основні групи дослідників – це соціальні філософи і соціальні економісти. Авторами проаналізовані погляди визначення справедливості соціальних філософів на таких історичних етапах, як доантичність, античність, середньовіччя, просвітництво. При цьому було встановлене, що майже всі провідні соціальні філософи вирішували проблему визначення справедливості, не пов’язувая її зі загальною, глобальною проблемою розподілення прибутку. Значний внесок в розуміння справедливості зробили такі соціальні філософи, як Конфуцій, Аристотель, Платон, Гесіод, Демокрит, Епікур, Цицерон, Тома Аквінський, Френсіс Бекон, Жан-Жак Руссо, Кант, Юм, Бетам тощо. Особливо точно розуміння справедливості серед них зробив Юм. Він вперше справедливість визначив як порядок. При цьому автор вважає, що аналіз поглядів соціальних філософів на справедливість потрібно доповнити дослідженням розуміння справедливості і соціальними економістами, які справедливість пов’язували вже зі вирішенням саме четвертої глобальної проблеми економіки – с проблемою саме справедливого розподілення прибутку підприємств. Серед них найбільший інтерес представляє визначення справедливості такими видатними соціальними економістами, як А. Сміт, Ф. Хайек, В. Ойкен. У цілому аналіз літературних джерел показав, що існує значна різноманітність розуміння «справедливості», як соціальними філософами, так і соціальними економістами. Це головна невирішена складова загальної проблеми справедливого розподілення прибутку підприємств. Тому метою даної статті стало визначення основних аспектів справедливості. Задачі: визначення сутності справедливості; визначення змісту справедливості; узагальнення отриманої інформації щодо справедливості. Методики дослідження: огляд літературних джерел, методика історичного-логічного Гегеля (коротко - методика Час), 2С70, ВЄО, аналогія, поняття. Результати: проведений аналіз останніх досліджень і публікацій щодо визначення справедливості показав, що існує значна різноманітність розуміння самого поняття «справедливість», як головної складової проблеми справедливого розподілення прибутку підприємств; визначена сутність справедливості як порядок; встановлений зміст справедливості як склад таких чотирьох основних елементів: свобода, відповідальність, мораль і право; акцентована увага на такій властивості справедливості – вона виконує різні функції в різних сферах діяльності людства. Наукова новизна: вперше встановлені основні аспекти справедливості: сутність, як порядок; зміст як чотирі основні елементи – свобода, відповідальність, мораль і право. Практична значимість – саме точне визначення основних аспектів справедливості забезпечить вирішення сучасної, четвертої глобальної проблеми економіки – справедливе розподілення прибутку підприємств між усіма соціумами суспільства.

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Микола Прокопенко — 2025-12-18

УДК 330.15; JEL Classification: Q01; Q56; O13

Прокопенко М.В. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Мета дослідження полягає у теоретичному та методичному обґрунтуванні ролі економіки природокористування як базової основи формування екологічно орієнтованого підприємництва, а також у визначенні ключових економічних, інституційних, екологічних і технологічних чинників, що впливають на екологізацію підприємницької діяльності в Україні. Методика дослідження. Використано методи системного та порівняльного аналізу, інституційного підходу, структурно-функціонального аналізу, еколого-економічного моделювання, а також загальнонаукові методи абстрагування та узагальнення. Інформаційною базою слугували статистичні дані, нормативно-правові документи, міжнародні огляди у сфері природокористування та наукові публікації українських і зарубіжних дослідників. Результати дослідження. становлено, що економіка природокористування є ключовим елементом модернізації економічної системи, оскільки забезпечує інтеграцію екологічних вимог у господарську діяльність, сприяє раціональному використанню природних ресурсів, мінімізації екологічних ризиків і формуванню екологічно відповідальних моделей підприємництва. Виявлено бар’єри розвитку екологічно орієнтованого підприємництва: недосконалість економічних стимулів, фрагментарність екологічної політики, обмежений доступ до фінансових ресурсів, недостатній рівень цифровізації та слабкий розвиток ринку екологічних послуг. Показано, що запровадження екологічних інновацій, розвиток «зелених» ринків, удосконалення механізмів екологічного менеджменту, гармонізація законодавства із нормами ЄС та впровадження технологій циркулярної економіки створюють необхідні умови для поширення екологічно орієнтованої підприємницької діяльності в Україні. Наукова новизна. Наукова новизна отриманих результатів полягає у поглибленні теоретико-методичних засад економіки природокористування в контексті формування екологічно орієнтованого підприємництва, а також у розробленні структурної моделі інтеграції екологічних вимог у підприємницькі процеси з урахуванням сучасних євроінтеграційних тенденцій. Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати дослідження дають можливість застосування сформульованих положень для створення ефективних економічних важелів екологізації підприємств, удосконалення державної політики природокористування, підвищення конкурентоспроможності екологічно орієнтованого бізнесу, а також для розроблення стратегічних документів у сфері сталого розвитку.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ДАНИХ МОБІЛЬНОСТІ (EMDS) І НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОСТІР ДАНИХ: МОДЕЛЬ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ТА ПРАВОВІ ВИМОГИ

Оксана Дмитрієва — 2025-12-18

УДК 004:656; JEL Classification: L91, O33, K24, R41

Дмитрієва О.І., Кущ А.А. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ДАНИХ МОБІЛЬНОСТІ (EMDS) І НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОСТІР ДАНИХ: МОДЕЛЬ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ТА ПРАВОВІ ВИМОГИ

Мета. Дослідити концепцію Європейського простору даних мобільності (EMDS), визначити основні етапи формування національного простору даних мобільності України, а також проаналізувати правові, організаційні та технічні умови його імплементації в контексті вимог європейського законодавства. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети використано системний, порівняльно-правовий і структурно-функціональний методи. Метод аналізу нормативно-правових актів ЄС (Data Act, Data Governance Act, ITS Directive, High-Value Datasets Regulation) застосовано для визначення правових рамок інтеграції України у єдиний цифровий простір даних. Метод узагальнення використано для формування моделі національного простору даних мобільності (N-MDS) з урахуванням принципів відкритості, безпеки, інтероперабельності та довіри між учасниками обміну даними. Емпіричною базою слугували офіційні документи ЄС, національні нормативні акти, результати досліджень Gaia-X Association, IDSA та Європейської Комісії. Результати. Визначено ключові елементи архітектури Європейського простору даних мобільності та здійснено їх зіставлення з національною цифровою інфраструктурою України. Запропоновано модель імплементації N-MDS, що поєднує технічну й правову сумісність із європейськими вимогами. Встановлено, що ефективність такої системи залежить від узгодження стандартів метаданих, забезпечення кібербезпеки та функціонування довірених посередників обміну даними. Сформовано рекомендації щодо впровадження європейських принципів управління транспортними даними в українських реаліях. Наукова новизна. Полягає у комплексному підході до розгляду EMDS як моделі цифрової інтеграції транспортного сектору, що об’єднує правові, технічні та управлінські компоненти. Уперше запропоновано системну схему узгодження національного простору даних мобільності з європейською інфраструктурою даних, а також визначено напрями удосконалення законодавства України у сфері цифрової мобільності. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані органами державної влади, транспортними операторами та ІТ-компаніями для розроблення політик відкритих транспортних даних, створення національної екосистеми мобільності та адаптації українських нормативів до європейських стандартів. Реалізація запропонованої моделі сприятиме підвищенню прозорості транспортних послуг, розвитку інноваційних сервісів і залученню інвестицій у сферу цифрової інфраструктури.

АНАЛІТИКА BIG DATA ДЛЯ KPI ТРАНСПОРТНИХ МЕРЕЖ: МЕТОДИ ЗБОРУ, ОЧИЩЕННЯ, ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТА GOVERNANCE

Оксана Дмитрієва — 2025-12-18

УДК 004.65:656; JEL Classification: L91, O33, C55, R41

Дмитрієва О.І., Пресич Д.І. АНАЛІТИКА BIG DATA ДЛЯ KPI ТРАНСПОРТНИХ МЕРЕЖ: МЕТОДИ ЗБОРУ, ОЧИЩЕННЯ, ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТА GOVERNANCE

Мета. Дослідження спрямоване на формування цілісної моделі використання аналітики великих даних (Big Data) для оцінювання ключових показників ефективності (KPI) транспортних мереж. У роботі визначено методи збору, очищення, інтеграції та візуалізації транспортних даних, а також принципи управління ними відповідно до сучасних вимог data governance. Методика дослідження. У процесі дослідження застосовано системний та аналітико-узагальнювальний методи для визначення структури транспортних даних і джерел їх надходження. Використано методи порівняльного аналізу — для зіставлення європейських і національних підходів до управління даними; метод логічного моделювання — для побудови схеми аналітичного циклу Big Data у транспортних мережах; статистико-аналітичний метод — для узагальнення результатів досліджень з оцінки впливу аналітики даних на показники ефективності перевезень. Емпіричною базою стали публікації Європейської комісії, наукові праці з питань Big Data у транспорті та українські практики цифровізації галузі. Результати. Визначено основні джерела транспортних даних — сенсорні системи, GPS-трекери, білінгові платформи та корпоративні облікові системи. Систематизовано методи очищення даних (ETL, Data Lake) і виявлено типові проблеми їх якості — дублювання, відсутність часових міток, розбіжності форматів. Розроблено типологічну схему структури транспортних даних і запропоновано підхід до оцінювання їхньої надійності для розрахунку KPI. Наведено приклад візуалізації динаміки транспортної ефективності, що демонструє зниження середнього часу поїздки на 18 % після впровадження Big Data аналітики. Обґрунтовано, що впровадження принципів data governance підвищує рівень інтеграції транспортних даних і сприяє створенню єдиної аналітичної інфраструктури. Наукова новизна. Полягає у системному підході до використання аналітики Big Data для моніторингу KPI транспортних мереж, що поєднує технічні, аналітичні та управлінські аспекти. Запропоновано структурну модель інтеграції процесів збору, очищення, візуалізації та управління транспортними даними в єдиному аналітичному контурі, адаптовану до українських умов. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані органами державного управління, міськими транспортними службами, операторами перевезень і ІТ-компаніями для побудови аналітичних систем управління транспортними потоками. Запровадження комплексної аналітики Big Data дозволяє підвищити точність прогнозів, ефективність планування маршрутів, знизити витрати ресурсів і забезпечити прозорість управлінських рішень у транспортній галузі України.

ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ

Андрій Непран — 2025-12-18

УДК 338.5, JEL Classification: L20; L23; M21.

Непран А. В., Осьмірко І. В., Постольна Н. М. ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ

Мета – обгрунтування порядку планування собівартості продукції ремонтних цехів. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у дослідженнях були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування ― для обгрунтування планування собівартості продукції ремонтних цехів. Результати. У складі кожного промислового підприємства, поряд із основними цехами, є цехи та дільниці, які займаються обслуговуванням і забезпеченням нормальної роботи основних цехів. Одне із числьне місце у їх складі займає ремонтний цех. Планування собівартості обслуговуючих цехів передує складанню калькуляції виробів основних цехів. Разом з тим планування собівартості робіт ремонтно-механічних цехів не може здійснюватися таким же чином, як і планування собівартості основних цехів. Калькулювання собівартості продукції цеху здійснюється: а) за усіма видами ремонту (на ремонтну одиницю); б) за пристосуваннями та запасними частинами; в) по регенерації масел і обтиральних матеріалів; г) за іншими видами робіт. В основу планування ремонтних робіт є складання кошторисних калькуляцій ремонтної одиниці за видами ремонту. На основі кошторисних калькуляцій здійснюється розрахунок затрат за матеріалами і заробітною платою. На завершальному етапі планування собівартості продукції складається кошторис затрат на виробництво по цеху. Розподіл затрат здійснюється за основними напрямками використання продукції цеху. Практична значущість. Обгрунтування порядку планування собівартості продукції ремонтних цехів дозволить більш точно визначити планову собівартість та калькуляцію продукції основних цехів.

РЕСУРС, ПОТЕНЦІАЛ, ЗАПАС – ЦЕ НЕ КАПІТАЛ

Василь Бабайлов — 2025-12-18

УДК 330.14.01; 330.142; 330.145 JEL Classification: D24

Бабайлов В.К. РЕСУРС, ПОТЕНЦІАЛ, ЗАПАС – ЦЕ НЕ КАПІТАЛ

Капітал – одне зі виключне розповсюджених явищ і відповідних понять економіки, яке використовується як у практиці, так і на всіх рівнях економічного знання – в науці, теоріях, концепціях, гіпотезах, ідеях. Вперше капітал ввів Аристотель як формулу Г-Т-Г (для спрощення напису – ГТГ), де Г і Т – грошова і товарна вартість в їх взаємоперетворенні одна в одну. Сенс цієї формули, перш за все, практичний: власник грошей, грошової вартості Г на ринку перетворює, використовує свої гроші Г для придбання засобів виробництва вартістю Т, які після взаємодії перетворюються на ринку знову в гроші в грошову вартість Г; й цей процес повторюється багато разів. Одразу відмітимо, що таке перетворення було й до Аристотеля. Але так «спресовав» інформацію про розуміння капіталу саме і тільки Аристотель. Саме в цієї формулі увесь сенс капіталу. Й саме тільки зі цієї формули можливе визначити сутність, зміст, види і інші аспекти капіталу. Й навіть, те що Аристотель не використовує термін «капітал» ніяк не зменшує його внесок у розуміння капіталу. Й вже зі самої формули Аристотеля ГТГ слідує, що Аристотель капітал розумів як тільки вартість, тобто, тільки, як економічне поняття. Однак, як ні дивне, саме видатні вчені, економісти визначають сенс капіталу зовсім не спираючись саме на саму основу капіталу, яка закладена Аристотелем в його формулі. Й яка завжди використовується у практиці будь-якого підприємства. При цьому капітал помилкове визначають як ресурс, потенціал і запас (РПЗ). Але змішування капіталу зі РПЗ в будь-якому випадку є величезна помилка, яка відволікає від дослідження існуючих проблем самого капіталу, знижує ефективність практики діяльності підприємств. Розповсюдженим прикладом помилкового розуміння капіталу є так званий людський капітал, який, перш за все, зав’язаний не зі вартістю, не з економікою, а з організацією персоналу, з мотивацією, з адміністрацією, з начальництвом, зі менеджментом персоналу; людський капітал – це предмет зовсім іншої сфери діяльності. На жаль у літературі досі не помічають цієї помилки. Тому проблема спростування помилкового ототожнення капіталу зі РПЗ залишається актуальною. Метою статті і стало вирішення цієї проблеми. Задачі: аналіз і використання видів, сутності і змісту капіталу, як засобів досягнення мети; формулювання основних результатів. Методики дослідження: огляд літературних джерел, методика історичного-логічного Гегеля (коротко - методика Час), 2С70, ВЄО, аналогія, поняття. Результати: проведений аналіз останніх досліджень і публікацій; він показав, що дійсне існує найрізноманітніше розуміння капіталу навіть провідними економістами світу; що при трактуванні капіталу відсутній опір на саму основу капіталу – формулу капіталу Аристотеля; що наслідком цього є помилкове трактування капіталу як РПЗ, що суперечить самої формулі капіталу Аристотеля; проведений аналіз основних видів капіталу (торгового, позикового, відсоткового, виробничого, промислового, основного і оборотного), і в них немає основи для трактування капіталу як РПЗ; тобто, ні жодний вид капіталу не є ресурсом, або запасом, або потенціалом – всі вони є тільки вартість; проведений аналіз сутності і змісту капіталу також не підтверджує помилкової думки про капітал як РПЗ. Наукова новизна: вперше аргументовано усунута розповсюджена помилка трактування капіталу як РПЗ. Практична значимість – отримані результати сприятиме поглибленню розуміння сенсу капіталу, що підвищить ефективність практики промислових підприємств.

ПОБУДОВА КЛАСИФІКАТОРА ТЕХНОЛОГІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОСИСТЕМНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

В’ячеслав Кудрявцев — 2025-12-18

УДК 330.34; JEL Classification: O10

Кудрявцев В.М. ПОБУДОВА КЛАСИФІКАТОРА ТЕХНОЛОГІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОСИСТЕМНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Мета. Розробити класифікатор технологій сталого розвитку транспорту та визначити критерії забезпечення переходу до сталого розвитку з урахуванням рівня накопичених знань, що впливають на рівень цифрових трансформацій і збалансованість використання ресурсів в умовах екосистемної взаємодії. Методика дослідження. У дослідженні використано методи системного аналізу для ідентифікації актуальних технологічних тенденцій у розвитку транспортних підприємств. Також застосовано контент-аналіз наукових публікацій вітчизняних та іноземних фахівців, що стосуються транспортної екосистеми в контексті забезпечення сталого розвитку. Теоретичну й методологічну базу дослідження становлять напрацювання провідних науковців України та світу, присвячені питанням забезпечення сталого розвитку. Результати. На основі дослідження динаміки та основних тенденцій упровадження цифрових технологій у транспортній сфері сформовано класифікацію технологій, орієнтованих на забезпечення сталого розвитку. Визначено систему критеріїв переходу до моделі сталого розвитку з урахуванням рівня накопичених знань, що обумовлює масштаб і глибину цифрових трансформацій, а також ступінь збалансованості використання ресурсів у межах виробничих систем. У ході дослідження також окреслено можливості технологічного заміщення виробничих процесів і рівень спроможності до ефективного використання ресурсного потенціалу, який формується в результаті екосистемної взаємодії економічних суб’єктів, що підтверджується проведеним аналізом приросту цього потенціалу. Наукова новизна: запропонований класифікатор технологій сталого розвитку забезпечує їх розподіл за групами, що включають технологічні та структурні нововведення, які сприяють досягненню цілей сталого розвитку, та визначає джерела виробничої потужності при цифрових трансформаціях, що дозволяє оцінити рівень забезпеченості виробничої системи ресурсами, виходячи з можливостей субституції, отриманої за рахунок зміни технології виробництва та раціональної алокації ресурсів між суб'єктами економіки. Практична значущість: всі теоретико-методичні положення та розробки, отримані в рамках представленого дослідження забезпечення сталого розвитку суб'єктів економічної діяльності в умовах їх екосистемної взаємодії, можуть бути використані при формування ресурсного потенціалу та побудови механізму сталого розвитку транспортних підприємств, які планують надалі здійснювати діяльність в умовах мережевого оточення, за допомогою створення екосистеми як нової моделі функціонування економічних суб'єктів.

РОЗРОБКА КОНЦЕПЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ІТ-ГАЛУЗІ З ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ХМАРНИХ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ

Рубен Гурджян — 2025-12-18

УДК 005.21. JEL Classification: M10, O32, L21

Гурджян Р.В. РОЗРОБКА КОНЦЕПЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ІТ-ГАЛУЗІ З ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ХМАРНИХ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ

Мета: Метою статті є надання теоретико-методичного обґрунтування та практичних пропозицій щодо впровадження концепції стратегічного планування розвитку підприємств ІТ-галузі з виробництва та розповсюдження хмарних програмних продуктів на сучасному етапі розвитку глобального інформаційного простору. Результати: У роботі визначені основні завдання планування виробництва і поширення хмарних програмних продуктів. Обґрунтовані критичних факторів успіху запропонованої концепції. Дослідженні інформаційні та фінансові зв'язки підприємств ІТ-галузі в процесі виробництва та розповсюдження хмарних програмних продуктів. З’ясовано, взаємозв'язок теоретичних принципів і завдань вдосконалення стратегічного планування розвитку підприємства з виробництва хмарних програмних продуктів. Наукова новизна: Розроблено концепцію стратегічного планування розвитку підприємств ІТ-галузі з виробництва та розповсюдження хмарних програмних продуктів. Запропоновано модель бізнес-процесу виробництва, розповсюдження та введення в експлуатацію хмарних програмних продуктів. Практична значущість: Зроблено висновок, що впровадження та використання розробленої концепції забезпечить скорочення часу від завершення виробництва до початку впровадження хмарних програмних продуктів; скорочення тривалості трансакційних операцій, що виконуються підприємствами-користувачами; – скорочення часу впровадження хмарних інформаційних систем на базі хмарних програмних продуктів від моменту подачі підприємством-користувачем заявки до моменту введення системи в постійну експлуатацію; визначення річних експлуатаційних витрат на ХІС на основі планових тарифів взаємопов'язаних підприємств у ланцюжку цифрової трансформації; аналіз якості результату виконання бізнес-процесу цифрової трансформації підприємства-користувача з урахуванням складу підприємств-учасників; оцінку інформаційної безпеки та ризику зупинки бізнес-процесу цифрової трансформації підприємства-користувача на основі аналізу інформаційної захищеності та ймовірності виконання його операцій.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУ ПІДПРИЄМСТВ ІТ-ГАЛУЗІ З ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ХМАРНИХ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ

Ніна Аванесова — 2025-12-18

УДК 005.21. JEL Classification: M10, O32, L21

Аванесова Н.А., Мордовцев О.С. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУ ПІДПРИЄМСТВ ІТ-ГАЛУЗІ З ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ХМАРНИХ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ

Мета: Метою статті є розробка методичних підходів до формування стратегічного плану підприємств ІТ-галузі з виробництва та розповсюдження хмарних програмних продуктів на сучасному етапі розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Результати: У роботі визначені етапи формування стратегії планування інноваційної діяльності підприємств ІТ-галузі з виробництва та розповсюдження хмарних програмних продуктів. З’ясовано зміст базових понять стратегії планування інноваційної діяльності підприємств ІТ-галузі Проведено SWOT-аналіз для обґрунтування стратегії планування інноваційної діяльності підприємства ІТ-галузі. Обґрунтовано стратегію за розділами бізнес-плану інноваційної діяльності підприємства ІТ-галузі. Запропоновані теоретичні аспекти концепції стратегічного планування розвитку підприємств ІТ-галузі з виробництва та розповсюдження хмарних програмних продуктів. Наукова новизна: Запропоновано структуру стратегічного плану діяльності підприємства з виробництва та розповсюдження хмарних програмних продуктів. Практична значущість: Зроблено висновок, що стратегічний план підприємства з виробництва хмарних програмних продуктів повинен бути узгоджений зі стратегічними планами підприємств, що беруть участь в ланцюжку цифрової трансформації на базі хмарних програмних продуктів. Цей підхід є принциповим при реалізації концепції стратегічного планування розвитку підприємств ІТ-галузі в процесі виробництва і поширення хмарних програмних продуктів.

РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Микола Прокопенко — 2025-12-18

УДК 330.341.1; 330.15; JEL Classification: O32; Q55; O13

Прокопенко М.В. РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні ролі екологічних інновацій у формуванні конкурентних переваг підприємств, а також у визначенні стратегічних і тактичних чинників, що забезпечують екологізацію виробничих процесів, підвищення ефективності природокористування та зміцнення ринкових позицій суб’єктів господарювання в умовах зростання екологічних викликів. Методика дослідження. У роботі використано методи системного і порівняльного аналізу, економіко-статистичної оцінки, інституційного аналізу, а також загальнонаукові методи синтезу, узагальнення й абстрагування. Аналітичну базу становлять наукові праці українських і зарубіжних авторів, нормативно-правові документи, статистичні дані та галузеві огляди, присвячені впровадженню «зелених» технологій та екологічних інновацій. Результати дослідження. Встановлено, що екологічні інновації формують основу сучасної моделі сталого розвитку підприємства, забезпечуючи зменшення ресурсних витрат, підвищення енергоефективності, зниження екологічних ризиків, оптимізацію технологічних процесів та зміцнення ринкової стійкості. Доведено, що інноваційні підходи до природокористування дозволяють формувати довгострокові конкурентні переваги, зокрема за рахунок екологізації продукції, розвитку циркулярних бізнес-моделей, скорочення негативного впливу на довкілля, підвищення довіри споживачів та доступу до нових ринків. Виявлено основні бар’єри екологізації – інвестиційні, технологічні, інформаційні та інституційні – що стримують поширення екологічних інновацій на українських підприємствах. Аргументовано, що активізація державної підтримки, розвиток інноваційної інфраструктури, посилення міжнародного співробітництва та впровадження ефективних інструментів екологічної політики виступають ключовими умовами розширення екологічно орієнтованої діяльності бізнесу та підвищення його конкурентоспроможності. Наукова новизна. Наукова новизна отриманих результатів полягає у подальшому розвитку теоретико-методичних підходів до оцінювання впливу екологічних інновацій на конкурентоспроможність підприємств, а також у формуванні узагальненої концепції інтеграції інноваційних екологічних рішень у систему стратегічного управління підприємством. Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані висновки можуть бути використані при формуванні корпоративних екологічних стратегій, розробці інструментів стимулювання екологічних інновацій, удосконаленні механізмів екологічного менеджменту та при створенні регіональних програм підтримки екологічно інноваційного підприємництва.

ЕКОНОМІЧНА ДИПЛОМАТІЯ ТА МІЖНАРОДНЕ ПАРТНЕРСТВО В РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Ірина Кирчата — 2025-12-18

УДК 338.47 JEL Classification О10

Кирчата І. М., Шершенюк О.М., Кирчатий Ю.В. Економічна дипломатія та міжнародне партнерство В розвитку транспортної інфраструктури

Мета. Сформувати комплексне наукове бачення ролі економічної дипломатії у розвитку транспортної інфраструктури України та обґрунтувати механізми міжнародного партнерства як ключового інструменту післявоєнної відбудови, модернізації та інтеграції країни в європейський транспортний простір. Методика дослідження. У роботі застосовано системний підхід, порівняльний аналіз міжнародних аналітичних звітів, контент-аналіз наукових джерел, методи структурно-логічного узагальнення, а також елементи інституційного аналізу для оцінки дипломатичних механізмів співпраці у сфері транспорту. Теоретичні положення підкріплені оглядом сучасних досліджень з транспортної економіки та міждержавного партнерства. Результати. В роботі доведено, що транспортна інфраструктура стала одним із ключових пріоритетів міжнародної підтримки України у 2024–2025 рр., а економічна дипломатія перетворилася на інструмент координації між урядами, фінансовими інституціями та приватним сектором. Дослідження розкриває багаторівневу архітектуру партнерства, що охоплює міждержавний, інституційний і корпоративний рівні. Показано, що через дипломатичні домовленості реалізуються фінансові гарантії, технічні стандарти, донорська координація та PPP-механізми, які забезпечують відбудову транспортних коридорів, модернізацію логістичних вузлів і підвищення економічної стійкості регіонів. Окремо систематизовано чинники, що стримують ефективність партнерств: слабка інституційна спроможність регіонів, відсутність єдиної стратегії економічної дипломатії у транспортній сфері, недостатній розвиток цифрової дипломатії та механізмів моніторингу ефективності. Наукова новизна. Запропоновано авторську інтерпретацію транспортної дипломатії як спеціалізованого напряму економічної дипломатії, орієнтованого на розвиток транскордонної мобільності, логістичних коридорів та міжнародних інфраструктурних партнерств. Сформовано теоретичне підґрунтя для виокремлення трирівневої дипломатичної взаємодії (урядовий, інституційний, суспільно-корпоративний рівні). Запропоновано концептуальний підхід до оцінювання ефективності міжнародного партнерства у транспортній сфері через економічні, інституційні та інтеграційні індикатори. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані для формування дорожньої карти транспортної дипломатії України, удосконалення політики у сфері міжнародного партнерства, підготовки проєктів для міжнародних фінансових інституцій, розробки стратегій регіонального розвитку та залучення інвестицій у період післявоєнної реконструкції. Матеріали статті створюють доказову базу для впровадження системи моніторингу ефективності партнерських проєктів у сфері транспортної інфраструктури.

ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ЯК ПІДҐРУНТЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Валентина Нестеренко — 2025-12-18

УДК 331.101.39. JEL Classification: J 53

Нестеренко В.Ю., Лоза О.О., Болотова Т.М. Оцінювання персоналу як підґрунтя підвищення ефективності його використання на підприємстві

Мета. Визначення актуальних аспектів оцінювання персоналу як підґрунтя підвищення ефективності його використання на підприємстві. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є електронні інформаційні ресурси і матеріали періодичних видань. Результати. Комплексне оцінювання персоналу дає змогу визначити сильні та слабкі якості працівників, оцінити їх потенціал, рівень професійної підготовки, трудову мотивацію, а також забезпечити прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо навчання, кар’єрного просування, матеріального заохочення чи кадрових переміщень. Метод факторно-критеріального оцінювання персоналу є найбільш доцільним серед існуючих методик з огляду на можливість його застосування на підприємствах різними масштабами діяльності та профілем. Обґрунтування заходів з вдосконалення методики факторно-критеріального оцінювання працівників було вирішено зробити з врахуванням специфіки діяльності малого підприємства транспорту. З метою гарантування максимальної неупередженості серед працівників в ході дослідження було проведено анкетування, в межах якого вони висловили свою думку щодо значущості кожного з напрямів методики оцінювання під час формування підсумкового висновку про результативність роботи співробітника в умовах діяльності досліджуваного підприємства. За результатами опитування працівників було визначено різну вагомість наведених складових для загального результату оцінювання: складність праці - 0,15; продуктивність праці - 0,2; самостійність виконання завдань - 0,1; освітній та кваліфікаційний рівень - 0,05; суміщення професій - 0,03; рівень автоматизації - 0,02; своєчасність виконаних завдань - 0,15; якість виконаних завдань - 0,2; ефективність використання фонду робочого часу - 0,1. Запропонована методика оцінювання результативності праці з урахуванням коригувань дасть змогу неупереджено оцінювати персонал малого підприємства транспорту та забезпечить максимальну прозорість процедури оцінювання. Відповідно, це сприятиме додатковій мотивації працівників до підвищення продуктивності праці та зміцненню їх лояльності до підприємства. Наукова новизна. Удосконалено методику факторно-критеріального оцінювання працівників з врахуванням специфіки функціонування малого підприємства транспорту. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані науковцями, власниками та керівниками підприємств транспортної галузі під час формування системи управління персоналом.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ КОМПЛЕКСОМ ПОСЛУГ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Олександр Мордовцев — 2025-12-18

УДК 339+004.738. JEL Classification: L81, M21, М30

Мордовцев О.С., Геворкян А.Ю. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ КОМПЛЕКСОМ ПОСЛУГ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Мета: формування цілісного, універсального та практично застосованого методологічного апарату щодо поставленої проблеми, а саме: управління комплексом послуг електронної комерції. Результати: Зясовано, що на порядок збільшився обсяг і інтенсивність інформаційних потоків в соціально-економічних системах, з'явилися нові можливості оперативної передачі даних на відстані, а також способи зберігання і обробки інформації. Обгрутований Розвиток функціональної моделі управління бізнесом в інтернет-економіці. Систематизовані методологічні засади управління комплексом послуг електронної комерції. Доведено, що в електронній комерції найбільшого поширення набули наступні види агрегаторів, а саме прайс-агрегатори; агрегатори логістичних послуг; агрегатори платіжних інструментів і фінансових послуг; агрегатор знижок, бонусних пропозицій та ін.; торгові агрегатори. Проаналізовані переваги агрегаторів кон'юнктурної інформації для власників інтернет-магазинів і для споживачів. Наукова новизна: Розроблено модель роботи логістичного агрегатору електронної комерції. Представлен алгоритм етапності розвитку агрегаторів електронної комерції, де торговий агрегатор представлений як симбіоз інформаційного і логістичного, також надає можливість замовлення (покупки) товару на власному сайті, а не на сайті інтернет-магазину. Практична значущість: Розробляючи методологію управління інформаційним сервісом у сфері електронного бізнесу, важливо спиратися на знання особливостей організації та управління його інфраструктурою. Інфраструктура електронної комерції на макроекономічному рівні-це сукупність обслуговуючих її видів діяльності, телекомунікаційних, програмних і технологічних систем, каналів зв'язку і споруд. Особливості інфраструктури визначають організаційні форми ведення електронного бізнесу. Від функціональних параметрів інфраструктури електронного бізнесу залежать показники результативності роботи віртуальних підприємств. Інформаційно-технологічна та логістична інфраструктурні підсистеми, що забезпечують електронний бізнес, тісно зв'язні, можливо говорити про їхню єдність. При цьому, проведене дослідження дозволило виявити організаційні форми електронної комерції, при яких компанії-продавці обмежують питання забезпечення корпоративної інфраструктури виключно її інформаційно - технологічної складової. Проблеми організації та управління логістичною підсистемою, частково і ризики компанії, перекладаються на третю сторону. Така ситуація спостерігається у випадку моделі «пряма поставка» електронної комерції, а також при зверненні до аутсорсингу логістичних операцій.

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ АНТИКРИЗОВОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА ТРАНСПОРТУ

Валентина Нестеренко — 2025-12-18

УДК 331.658.15/ JEL Classification: M 21

Нестеренко В.Ю., Шевченко А.Г., Коваль І.Б. Актуальні аспекти формування ефективної антикризової програми підприємства транспорту

Мета. Визначення актуальних аспектів формування ефективної антикризової політики підприємства транспорту. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є електронні інформаційні ресурси і матеріали періодичних видань. Результати. Під час функціонування автотранспортних підприємств можуть виникати кризові процеси, що становлять загрозу їх фінансовій стійкості, економічній безпеці, збереженню виробничих можливостей та конкурентних позицій. Кризові ситуації у транспортній сфері можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження, виникати внаслідок об’єктивних обставин або ж управлінських помилок. Першим етапом формування антикризової програми транспортного підприємства. є діагностика поточного стану підприємства. На цій стадії доцільно застосовувати такі методи, як фінансовий аналіз, що включає перевірку ліквідності, платоспроможності, рівня фінансової стійкості, SWOT-аналіз, який дозволяє визначити внутрішні переваги та недоліки підприємства, а також зовнішні можливості, оцінка виробничих і операційних процесів, що дає можливість з’ясувати рівень ефективності логістичних операцій, дотримання графіків перевезень, масштаби простоїв транспорту та чинники, що їх викликають. На основі отриманих результатів важливо визначити ключові напрями, які потребують негайного реагування. До таких напрямів можуть належати забезпечення безперебійної роботи, скорочення витрат, підтримка персоналу. Під час розроблення антикризової програми важливо пам’ятати, що всі дії мають бути спрямовані на відновлення фінансової стабільності, яка може бути досягнута такими способами, як проведення реструктуризації заборгованостей, пошук додаткових джерел надходжень, залучення зовнішнього фінансування. В рамках організаційно-технічних заходів підприємству варто переглянути власну структуру управління та особливості організації роботи. Успішна антикризова програма має бути не статичною, а адаптивною, та включати встановлення чітких KPI, проведення регулярних ревізій, залучення незалежних експертів у випадку нестачі внутрішніх компетенцій у фінансовій сфері, ризик-менеджменті чи юридичних питаннях. Наукова новизна. Сформовано та деталізовано алгоритм формування антикризової програми транспортного підприємства. Практична значущість. Пропозиції та висновки можуть бути використані науковцями та практиками під час формування системи антикризових заходів, зокрема на підприємствах транспортної галузі.

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА ТРАНСПОРТУ

Валентина Нестеренко — 2025-12-18

УДК 331.658.15. JEL Classification: M 21

Нестеренко В.Ю., Федосєєнко О.О., Коваль І.Б. особливості оцінювання рівня економічної безпеки малого підприємства транспорту

Мета. Вдосконалення методики оцінювання рівня економічної безпеки транспортного підприємства з врахуванням специфіки діяльності малого підприємства. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є електронні інформаційні ресурси і матеріали періодичних видань. Результати. Прийняття рішень щодо підвищення рівня економічної безпеки підприємства вимагає обов’язкового проведення оцінювання, аби підтвердити їхню результативність та обґрунтованість. Це зумовлює потребу у створенні зрозумілого інструментарію для визначення рівня економічної безпеки підприємства як до впровадження відповідних заходів, так і після їх здійснення. Водночас застосовуваний підхід до оцінювання економічної безпеки має враховувати особливості підприємства, яке є об’єктом аналізу. Для визначення рівня економічної безпеки підприємства транспортної галузі найкраще підходить методика, яка передбачає оцінювання загального рівня економічної безпеки підприємства на двох рівнях шляхом аналізу його функціональних складових. Оцінювання економічної безпеки транспортного підприємства ґрунтується на розрахунку інтегрального показника, який характеризує кожну складову з урахуванням значущості її впливу на загальний рівень економічної безпеки підприємства. Досліджувана методика розрахунку інтегрального показника є надзвичайно інформативною та добре пристосованою для аналізу рівня економічної безпеки саме транспортних підприємств. Водночас під час її застосування для оцінювання економічної безпеки транспортного підприємства, що функціонує у форматі ФОП, виникає необхідність у доопрацюванні методики з урахуванням масштабів малого бізнесу фізичної особи-підприємця, що має суттєве значення для визначення корпоративної складової. Тому при обчисленні інтегрального показника для транспортного підприємства у формі ФОП доцільно вилучити корпоративну складову зі структури показника та відповідно скоригувати вагомість інших елементів інтегрального показника економічної безпеки підприємства. Наукова новизна. Удосконалено методику оцінювання рівня економічної безпеки підприємства з врахуванням специфіки функціонування малого підприємства транспорту. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані дослідниками, власниками та керівниками підприємств транспортної галузі під час формування системи управління економічною безпекою.

СТРАТЕГІЧНІ ДРАЙВЕРИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ В КОНТЕКСТІ ESG-ВИКЛИКІВ

Тетяна Деділова — 2025-12-18

УДК 656.13:658.8:330.15; JEL Classification : R41, L91, Q01, M14

Деділова Т.В., Савойський О.Ю., Таценко О.В. СТРАТЕГІЧНІ ДРАЙВЕРИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ В КОНТЕКСТІ ESG-ВИКЛИКІВ

Мета. Метою дослідження є розробка та обґрунтування методології інтеграції секторної ESG-матриці для автотранспортного підприємства з формуванням стратегічних драйверів розвитку, що забезпечують підвищення його конкурентоспроможності та стійкості в умовах зростаючих ESG-викликів. Методика дослідження. Методологічну основу роботи сформовано на поєднанні системного, структурно-логічного та порівняльного аналізу. Для формування ESG-матриці застосовано метод адаптації параметрів до специфіки автотранспортних підприємств. Результати. У статті ідентифіковано ключові стратегічні драйвери розвитку автотранспортних підприємств, релевантні сучасним тенденціям декарбонізації, цифровізації, ресурсної ефективності, підвищення рівня безпеки та прозорості корпоративного управління. Розроблено секторну матрицю ESG-метрик, яка охоплює екологічні (викиди CO₂, енергоінтенсивність, рівень утилізації відходів), соціальні (безпека праці, плинність кадрів, інвестиції у навчання), та управлінські показники (антикорупційні процедури, структура управління, якість розкриття інформації). На основі побудованої моделі встановлено зв’язок між рівнем ESG-зрілості та стратегічними драйверами розвитку транспортного підприємства. Наукова новизна. Удосконалено підхід до стратегічного управління автотранспортним підприємством шляхом інтеграції ESG-метрик у систему стратегічних драйверів розвитку. Запропоновано галузеву адаптацію ESG-показників, що враховує технологічну специфіку автопарку, логістичні процеси, якість сервісу та соціально-трудові ризики. Практична значущість. Практична значущість отриманих результатів полягає в тому, що розроблена секторна матриця ESG-метрик може бути використана для внутрішнього аудиту, стратегічного планування, побудови нефінансової звітності та формування політик сталого розвитку автотранспортного підприємства.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕРИВІВ РОБОТИ ЯК ФУНКЦІЯ ІСТИННОГО, ЗДОРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ, МЕНЕДЖМЕНТУ МАЙБУТНЬОГО

Василь Бабайлов — 2025-12-18

УДК: 658.5.012.1 JEL Classification: D 20

Бабайлов В.К., Стогул К.М. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕРИВІВ РОБОТИ ЯК ФУНКЦІЯ ІСТИННОГО, ЗДОРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ, МЕНЕДЖМЕНТУ МАЙБУТНЬОГО

Як свідчить практика менеджменту перерви роботи – це не просто допоміжний до витрат праці вид діяльності, а самодостатній, особливий і важливіший її вид, це особлива функція, це елемент змісту менеджменту. Розуміння і введення переривів роботи, як ще однієї функції у зміст менеджменту – це більш важливий крок, ніж може показатися на перший погляд. Саме введення ще однієї основної функції у зміст менеджменту кардинально змініть й головний сенс усього менеджменту у цілому. Зі теорії і практики методології добре відоме, що істинним критерієм віднесення будь-якої діяльності до елементу змісту є давно встановлене правило: до змісту може належати тільки те, усунення чого порушує ціле. Перериви роботи як раз повністю задовольняє вказаному критерію; та й сама практика будь-якої діяльності не існує без переривів зокрема і менеджмент. Тому, строго кажучи, сучасний, теперішній менеджмент не є менеджмент у повному сенсі цього слова, саме тому, що він не включає таку важливу функцію, як організацію переривів роботи. А тому виникає актуальна проблема – проблема аргументації доповнення менеджменту ще однією, п’ятою його функцією – функцією організації переривів роботи. Аналіз останніх досліджень і публікацій підтверджує, що досі теоретично перериви роботи ніколи не включали у зміст менеджменту навіть класики менеджменту і провідні сучасні спеціалісти у сфері менеджменту; що перерви роботи поки дійсне розглядаються не достатньо глибоко; до того ж вони трактуються кожним спеціалістом зі свого, якогось одного професійного аспекту; що існуючи вже на практиці перерви роботи не розуміють як ще одну і основну, обов’язкову функцію менеджменту, як п’ятий елемент його змісту поряд зі плануванням, проектуванням, мотивацією і контролем. Й, як вважають автори цієї публікації, саме це заважало відкрити зовсім нову властивість, рису, сторінку майбутнього менеджменту, як саме здорового менеджменту, основним ресурсом якого є здоров’я людини, як величезний фактор підвищення ефективності діяльності й якості життя взагалі. І необхідне звернути пильну увагу на таку обставину: перериви роботи притаманні не тільки менеджменту – вони обов’язкові і у виробництві. Однак у виробництві організацію переривів здійснюють не робочі: робочі тільки виконують рішення менеджерів. Тому організація переривів роботи – це функція тільки менеджменту! Тому метою статті й стало аргументація необхідності розуміння переривів роботи саме як елементу змісту нового, здорового менеджменту – менеджменту майбутнього. Задачі: встановити негативні наслідки сучасного обмеженого розуміння переривів роботи; обґрунтувати найбільш правильний, розумний сенс переривів роботи як ще однієї функції менеджменту; визначити позитивні наслідки нового розуміння переривів у роботі. Методики дослідження: огляд літературних джерел, методика історичного-логічного Гегеля (коротко - методика Час), 2С70, ВЄО, аналогія, поняття. Результати: встановлені негативні наслідки сучасного обмеженого розуміння переривів роботи (невключення переривів роботи у зміст менеджменту може вести до суттєвої помилки – до думки, що переривів роботи можна дотримуватися, але можна і не дотримуватися); обґрунтований найбільш правильний, розумний сенс переривів роботи, як особливий, обов’язковий і важливіший від діяльності; визначені позитивні наслідки нового розуміння переривів роботи (доведено, що перериви роботи – це особливий п’ятий елемент змісту менеджменту, це ще одна особлива і важливіша функція менеджменту). Наукова новизна – обґрунтувано народження нового, саме здорового менеджменту, менеджменту майбутнього за рахунок доповнення його змісту ще однією функцією – функцією переривів роботи. Практична значимість – визначений конкретний реальний суб’єкт реалізації функції переривів роботи, як кафедри фізичної культури ЗВО.